Довга гонка
Табір спортсменів розташувався поміж селами Зелене та Красник Верховинського району. Цього разу водники-професіонали святкували ювілей – вже вдесяте зібралися вони на березі стрімкого Черемоша, щоб визначити найсильніших. На відкриту Українську першість з’їхалися команди з сусідніх держав – Румунії, Молдови, Латвії, Росії та Білорусії. У змаганнях взяли участь 14 повних та понад 20 неповних команд. Повними вважалися команди, що включали усі чотири класи суден – каяк (одномісний спортивний човен), байдарки (двомісний каяк) та катамаранів двійки і четвірки (йдеться про кількість спортсменів, що беруть участь у змаганні на судні даного класу) – і, обов’язково, брали участь у всіх етапах чемпіонату.
В перший день змагань учасників чекало випробування на витривалість. Каяки, байдарки та катамарани боролися з бурхливими водами та підступними порогами гірської річки, долаючи 24 кілометри ралійної траси. Цей етап був справді виснажливим – спортсмени повинні були пройти чималу відстань якомога швидше, тож їм довелося напружено веслувати більше години і кілька команд зійшли з дистанції, так і не діставшись фінішу. Були й ті, кому не пощастило впоратися з хвилями і вони перекидалися, хтось, втративши дорогоцінний час, та не втративши надії, продовжив змагання, а хтось – «сушив весла» так і не здолавши випробування першим етапом.
Особливим був цього року і старт команд у ралі. Зазвичай всі учасники стартували по черзі з інтервалом у 30 секунд, тож доволі складно було визначити, хто став лідером, до того, як судді оголошували результати. Цього разу учасники стартували одночасно, тож переможці визначались одразу, без нестерпного очікування офіційного підтвердження. Таке нововведення значно полегшило гонку як спортсменам, так і суддям та вболівальникам, адже вона значно скоротилася в часі й перший етап чемпіонату вдалося провести за один день.

Віражі через ворота
Наступним етапом чемпіонату був слалом. Спортсмени-водники змагалися у вправності проходження підвішених над водою воріт. Їм необхідно було здолати близько 30 перешкод: позначені зеленим кольором ворота потрібно було пройти за течією, а червоним -  проти течії.
Дощ падав ще з ночі перед другим етапом і не припинявся майже дві доби, тож вода Черемоша піднялася й розлилася берегами. Учасники чемпіонату стартували з порогу Сива Кобила і їх чекало нелегке завдання вже на першому акорді старту – хвилі розбурханої гірської річки відносили судна з боку в бік, підкидуючи то вгору, то вниз. Спортсменам справді довелося проявити вищий пілотаж, щоб поборовши сильну течію, технічно і правильно виконати вправи. Найскладнішим це завдання виявилося для каяків та байдарок. Суднам цього класу було найважче втриматися на плаву, не перекинутися, та ще й так вправно маневрувати, щоб здобути якнайбільше балів при проходженні воріт. Кожна команда мала можливість пройти дистанцію двічі і підсумки підбивалися саме за результатами кращої спроби.
Після виснажливого дня змоклі під дощем і виснажені учасники та вболівальники розбрелися до своїх наметів. Проте, організаційний комітет приготував сюрприз – щоб підбадьорити спортсменів в захмарене карпатське небо полетіли тисячі кольорових вогнів. Яскраві феєрверки один за одним спалахували над табором і вже ніхто не ховався від дощу, а на втомлених обличчях засяяли посмішки. Розважені цікавим видовищем, учасники майже забули про сон і з неабияким азартом обговорювали недоліки виступів і перші перемоги, ділилися враженнями і порадами.
     
Змагання водних спринтерів
Далі учасників чекало змагання на швидкість. Команди повинні були здолати семикілометрову дистанцію, пройшовши два найскладніших порога Чорного Черемоша – Гук та Гучок. Цього разу спортсмени стартували там, де базувався табір, а фінішували в селі Красник. Таким чином, за час змагань учасники пройшли близько 40 кілометрів русла найскладнішої річки України, випробувавши власні уміння та можливості своїх каяків-байдарок-катамаранів у боротьбі з бурхливими гірськими водами. Так як рівень води піднявся небезпека для учасників чемпіонату значно зросла – коловороти збивали з дистанції, а хвилі приховували підводні камені. Щоб запобігти можливим нещастям львівська збірна МНС, що виставила команду до участі у змаганнях, зголосилася допомогти рятувальникам Івано-Франківської області. На всіх небезпечних ділянках стояли рятувальні пости. Судна учасників переверталися, налітали на каміння, але, на щастя, обійшлося без серйозних випадків.
Не всі здолали дистанцію до кінця, тож кілька команд втратили залікові бали, а з ними й надію на гідну позицію в турнірній таблиці. Виснажені боротьбою та непогодою вони зібрали намети і залишили змагання. До фінішної прямої чемпіонату дійшло лише трохи більше десяти команд.

Порятунок потопаючих
Ювілейна відкрита першість України з водного туризму була особлива ще й тим, що вперше за багато років до програми чемпіонату знову включили рятувальні роботи. Раніше ця дисципліна не виставлялась на змагання за браком тренувань і відповідного досвіду у команд. За словами віце-президента Федерації спортивного туризму України Володимира Соколова, кваліфікаційний рівень спортсменів-водників у нашій державі значно зріс. Колись до участі в чемпіонатах, за рівнем фахової підготовки та наявністю усіх необхідних технічних засобів, можна було допустити кілька десятків спортсменів з усієї України. Зараз перспектива набагато світліша і в змаганнях беруть участь уже сотні професіоналів, а з кожним роком їх кількість зростає.
Рятувальні роботи на воді – видовище справді неабияке. Саме у цих змаганнях йшла справжня перевірка на взаємодопомогу та підтримку. Спочатку усі команди ділилися на дві пари катамарани-двійки з каяками, а катамарани-четвірки – з байдарками. Спортсмени на каяках та байдарках повинні були перекинутися, а катамаращики – врятувати і їх, і їхні судна. Потім змагалися лише катамарани – учасники перекидали їх, тоді зістрибували, повертали судна до вихідного положення і самостійно залазили на нього, щоб повернутися до берега. І все це відбувалося не «на тихій воді», а на стрімких порогах гірського Черемоша. Перевертання суден, яскраві плями рятувальних жилетів, які то пірнають під воду, то знову з’являються на поверхні – напруження було неабияке, у глядачів перехоплювало подих. Судді оцінювали вправність учасників, оперативність дій та командну роботу.
Врешті змагання закінчились, судді підвели підсумки й оголосили результати Відкритого чемпіонату України з водного туризму «Черемош 2008». Перше та друге місце в командному заліку з різницею всього в один бал посіли відповідно збірна Львівської області та команда Чернівецької федерації спортивного туризму, бронза ж дісталася Вінницькій федерації. Було визначено також лідерів змагань по кожному класу суден в чотирьох етапах – найсильніший каякер представляв Чернівецьку ФСТ, на байдарці та катамарані четвірці першими були львів’яни, а найсильніший катамаран двійка захищав честь Вінницької ФСТ. Найвправнішою у рятувальних роботах виявилася команда з міста Тернопіль.